Дніпропетровська область
місто Павлоград
Козацькому роду нема переводу
(вивчення історії бойового гопака)
|
Загальноосвітня
І-ІІІ ступенів школа №20
6
клас
Керівник
Наталія Петрівна Стороженко,
учитель української мови та літератури
(050-883-88-28)
Список
учасників групи
Бондаренко
Вікторія
Бублик
Альона
Висторопська
Анна
Висторопський
Євген
Верещак
Артем
Греченко
Дмитро
Макутін
Максим
Мацюта
Катерина
Нестеров
Максим
Ниш Тарас
Панченко
Сергій
Політанський
Сергій
Полуян Дмитро
Тарасов
Олександр
Цимбал
Артем
Чазов
Юліан
Про бойовий гопак
Український танець «Гопак» у
кожнiй країнi свiту знають як вiзитку України. Немає i в Українi фольклорного танцювального ансамблю, в репертуарi
якого б не було знаменитого Гопака, чи
людини, яка б його хоч раз не бачила. Та далеко не всi, дивлячись на
козацький запальний танець, здогадуються, що у традицiйних рухах збереглися
не тiльки духовнiсть i мiстика глибини тисячолiть, а й гармонiйна система
древнього вiйськового мистецтва наших пращурiв. Недаремно ж говориться, що
все нове – це добре забуте старе, а в даному випадку збережений для нас в
танцi комплекс бойових i спортивних вправ.
Напрямки розвитку особистості у Бойовому
Гопаку
Бойовий Гопак – це система гармонійного розвитку
особистостi. Це бойове мистецтво, яке передбачає, окрiм спортивної
пiдготовки, ще й володiння традицiйною зброєю, обов’язково спiв, гру на
музичних iнструментах, ораторське мистецтво, написання вiршiв, вивчення
кiлькох мов. Особлива увага приділяється розвитку розумових та духовних
якостей особистостi. Усi зусилля скеровуються на вiдродження типу воїна, який
був в Українi за Козацької доби. З лiтописних джерел вiдомо, що Іван Сiрко та
Іван Мазепа знали по кiлька мов, Богдан Хмельницький знав їх бiльше десятка.
Запорожцi писали вiршi та музичнi твори про Силу, Дух i Славу українського
народу та його вiдважних лицарiв – козакiв. Багато покалiчених, ослiплених в
боях чи вiд знущань ворога козакiв ставали кобзарями i далi продовжували
активне духовне життя. Вони йшли в народ i пiснями, думами i просто словом чи
мелодiями продовжували боротися з агресорами за свою рiдну культуру.
В Школi
утверджено чотири напрямки розвитку Бойового
Гопака: оздоровчий, фольклорно-мистецький, спортивний i бойовий.
Оздоровчий –
iдеально пiдходить людям iз вадами здоров’я, якi шукають шляхи для
гармонiйного розвитку тiла, розуму i духу. Оздоровчим Гопаком займаються люди
похилого вiку, якi в силу своїх вiкових особливостей не можуть активно
навантажувати своє тiло.
Фольклорно-мистецький – орiєнтований на творчi особистостi, що
прагнуть максимально проявити свої здiбностi, беручи участь у фестивалях,
презентацiях та iнших показових програмах в Українi та за її межами.
Фольклорно-мистецький Гопак приваблює молодь, яка любить знiматися в кiно i
мрiє стати актором. Прогресивна гопакiвська молодь мрiє створити театр-студiю
«Гопак», поставити кільканадцять лицарських опер i виїхати на гастролi до
високорозвинутих країн Свiту.
Спортивний напрямок
розрахований на активних i наполегливих людей, якi через утвердження Бойового
Гопака на українських та мiжнародних мiжстильових змаганнях прагнуть
утвердити славу українського лицарства, вiдродити козацьку завзятiсть,
правдоборчий дух та лицарське благородство. Спортивний Гопак дає можливiсть
порiвняти i випробувати українське бойове мистецтво в міжстильових змагах та
унiверсальних боях у восьмикутнику.
Бойовий
напрямок окреслює шлях
українського лицаря, який визначився, крокує шляхом захисника Вiтчизни,
жертовно служить Українi та сприяє утвердженню Правди i Добра. Вiн гармонiйно
розвинув в собi три фактори сили: духу, розуму i тiла та скеровує свою
дiяльнiсть на утвердження рiвностi, братерства, миру i любовi в iм’я
процвiтання нашої Держави. Бойовий
Гопак давно перейшов будь-якi полiтичнi рамки. Зараз ним займаються
представники рiзних партiй, релiгiй, свiтоглядiв. Від самого початку вiн був
органiзований на загальнодержавницькiй позицiї i розвивався як нацiональний
вид спорту. Бойовий Гопак вiдповiдає найвищим свiтовим стандартам i максимально
пристосований до вимог сучасностi.
У Бойовому Гопаку
вiдпрацьована навчально-виховна система, в якiй утверджено сiм рiвнiв майстерностi i чотири напрямки розвитку.
Першi три рiвнi майстерностi учнiвськi:
«Жовтяк», «Сокiл» i «Яструб» (якi вiдповiдають ІІІ, ІІ та І спортивним
розрядам єдиної квалiфiкацiйної системи України),
 
У Бойовому Гопаку затверджено п’ять рiзновидiв змагiв: «Однотан», «Тан-Двобiй», «Забава»,
«Борня», «Герць». «Однотан» – це соло-композицiя в музичному супроводi з
демонстрацiєю технiки Бойового Гопака. «Тан-двобiй» – попередньо вивчена
показова програма з технiчних елементiв Бойового Гопака, яка виконується
одночасно двома змагунами, що iмiтують двобiй у музичному супроводi. «Забава»
– рiзновид двобою з обмеженим дотиком. Головним завданням «Забави» є
засвоєння технiчних елементiв Бойового Гопака та вміння входити в бiй i
виходити iз бойової дистанцiї. «Борня» – рiзновид двобою з легким дотиком. В
«Борнi» дозволена серiйна робота на середнiй та дальнiй дистанцiї. «Герць» –
рiзновид двобою iз повноцiнним дотиком. У «Герцi» передбачено кiльканадцять
видiв дотику, якi регламентуються правилами змагань у вiдповiдностi з
сучасними мiжнародними аналогами бойових систем – мiжстильового та
унiверсального бою.
Володимир
Степанович Пилат
Очолює Наглядову Раду Вчителів Бойового Гопака,
є Президентом
Міжнародної Федерації Бойового Гопака,
йому належать авторські права на стиль
та методику викладання Бойового Гопака.
Також Вчитель очолює Раду Старійшин Галицького полку
Козацьких Військ України, бере активну участь у
розробці ідеологічної концепції Українського Козацтва.
Є генерал-осавулом Козацьких Військ України.
(за Володимиром Пилатом)
Лицарська
свiтоглядна система українського воїнства така ж давня, як i iсторiя нашого
народу. Наважусь сказати, навiть бiльш давня, нiж традицiйно утверджене
поняття — iсторiя. Українцi такi ж давнi, як поняття Свiтла, Бога i Слова.
Про це сказано у легендах, але не згадується у традицiйнiй iсторiї.
Свiт
зачався вiдтодi, вiдколи виникло Свiтло. Життя, творення життя i його
поширення у Всесвiтi почалися вiдтодi, вiдколи свiтло окреслило обриси
темряви. Вiдтодi Лицарi Світла усвiдомили суть свого призначення i розпочали
прю. Зi швидкiстю свiтла, променями творчого начала почали знищувати темряву,
а натомiсть життєдайними струменями зароджували свiт життя.
Українцi
— прямi нащадки Бога-Творця, i про це сказано в
багатьох стародавнiх легендах. Нашi предки складали дяку Боговi, славили
Його, через що i званi були славунами. Словом любовi i добра славили Бога. І
нiколи нiчого не просили, бо знали добре, що Бог нам дав усе: i дух, i душу,
i розум, i тiло, i прекрасну землю, i небо; тому грiх у Нього ще щось
просити. Можна славити в молитвах i оспiвувати у пiснях, поширювати науку про
Бога, впроваджувати закони життя, але просити — заборонено.
Натхненний Божими знаннями i мудрiстю, упродовж сотень
тисячолiть цивiлiзованого життя нашого народу, вiд Арiаварти до України, на
теренах нашої Батькiвщини витворився свiй, особливий спосiб державобудування
та державоуправлiння. Вiн передбачав поділ суспiльства на три головнi стани
(касти): жерцiв-рахманiв, воїнiв-косакiв-кшатрiїв, митцiв-ремiсникiв-вайш’їв
та один допомiжний стан — смердiв-рабiв-шудрiв. Стан смердiв переважно
складався з чужинцiв-зайд неарiйського походження. Стан жерцiв був провiдною кастою староукраїнського
суспiльства. До його обов’язкiв входило проповiдування Богом даних знань —
Вед, якi одночасно були i релiгiєю, i фiлософiєю, i законом життя, i
оздоровчою системою. Веди передавалися iз уст в уста у формi пiсенних гiмнiв,
їх спiвали при будь-якiй роботi та пiд час богослужiнь. Можливо, ще з тих
давніх часiв за українцями закрiплено звання найспiвучiшого народу у Свiтi.
Каста
жерцiв в процесi еволюцiї суспільства вдосконалювала обряди, впроваджувала
звичаї, розвивала мову, поширювала освiту, науки та iн.
Накази
жерцiв виконувалися неухильно, а воля рахманiв завжди ототожнювалася iз Божою
волею. В Арiавартi-Орiянi жерцям належало право визначення будь-яких iстин,
законiв, чеснот i ладу. Жерцi вiдповiдали за здоров’я, генетичну чистоту,
освiченiсть суспiльства, вони мали право судити злочинцiв-кривдникiв i
виносити вирок. Великi права мали жерцi, всеосяжною була їхня влада, i нiхто нiколи не сумнiвався у правотi їхнiх дiй.
Нинішнім поколiнням українцiв таке навiть важко собі уявити, бо в пам’ятi — Ленiни,
Гiтлери, Сталiни, нинiшня Верховна Рада, суцiльний глум, брехня i кривда,
балаган, на тлi якого «вождi» i вороги нацiї вирiшують долю України та дiлять
награбоване.
Жерцi як представники найвищої влади, були людьми
незвичайними, володiли яснобаченням, були провидцями, мали надлюдськi
здiбностi i можливостi.
Жерцiв
називали тричi народженими: перший раз — вiд батькiв, другий — вiд духовного
вчителя i третiй — пiд час посвячення (iнiцiацiї) у стан рахманiв.
Жерцiв-рахманiв нiхто не обирав. Із прадавнiх часiв їхню появу на свiт Божий
планували верховнi жерцi ще до акту заплiднення (парували дiвчину з найвищими
якостями з хлопцем великого духу i у вiдповiдному мiсцi у вiдповiдний час
вiдбувалося заплiднення). Пiсля заплiднення вже в утробi матерi починалося
навчання майбутнього рахмана. Пiсля народження i до трьох років (допоки мати
годувала грудьми) рахман наспiвував дитинi Веди i читав священнi тексти.
Пiсля трьох рокiв дитину забирали вiд батькiв i навчали протягом 32 рокiв.
Той, хто пройшов вишкiл i посвячення у стан жерцiв, анi тiлом, анi духовними
якостями не був схожий на звичайних людей, i тому iншi справедливо
прирiвнювали його до Богiв, довiряли йому владу i визнавали його зверхнiсть
над собою.
Жерцi,
володiючи яснобаченням, телепатiєю, телекiнезом, гiпнозом, левiтацiєю, маючи
вiдкрите третє око i пробуджену кундалiнi, з легкiстю входили в саматi, могли
у найскрутнiших ситуацiях приймати безпомилковi рiшення та вiддавати життєво
важливi накази. Володiючи всiма видами енергiї, маючи очищенi i потужнi
чакри, жерцi могли матерiалiзовувати речi, за що їх називали володарями Долi
i Часу.
Воїни
вважали жерцiв напiвбогами, а вайш’ї i шудри бачили в них утiлення справжнiх
Богів i тому поклонялися рахманам, як Богам.
Жерцi
були духовними учителями воїнiв. Духовного учителя воїни поважали, як батька
i матiр. Наскiльки сильна була ця традицiя, свiдчить той факт, що цей звичай
родинного спiлкування мiж воїнами зберiгся серед українського лицарства аж до
середини XX столiття. Видатний український iсторик Юрiй Липа у книжцi
«Призначення України», висвiтлюючи питання взаємостосункiв мiж воїнами,
писав: «Майже не можна уявити собi українця, прив’язаного до якогось вождя,
начальника без вiдчуття у тому вождевi джерела родинної зичливостi. Найвищий
вислiд влади — це отаман, коли ж вiн є господарем душi — це батько. Батько —
це той, що дає пiдвладному певнiсть, що вiн, пiдвладний, є членом роду.
Батько — це титул вождя, що вирiс iз української раси... Ідеал роду, родини
зважив i на типi українського войовника. Поняття батька в українськiй
вiйськовостi приносить сумлiння i моральнi пiдстави порядкування у цiлiй
вiйськовiй родинi. Батько — це носiй моралi нацiї. Збiрна iсторична традицiя
опертя — це край, як Мати, Ненька... Почуття роду, отже, є й у вiйську, i
вдома, i в традицiйностi. Українець не може вийти iз своєї родини.»
Родиннiсть у станi воїнiв виринає iз глибини тисячолiть, простежується вона i в добу Антiї, Скитiї i Київської Русi, Козаччини, УСС та УПА. Присутня родиннiсть i в старiй назвi воїна — двiчi
народжений (перший раз — вiд батькiв, другий — вiд духовного вчителя).
Бойовий вишкiл лицарiв давнини починався iз трирiчного вiку i закiнчувався у
двадцять три роки. Були i винятки, але вони простежуються лише у сiм’ях
царiв. Стан воїнiв, як i стан жерцiв, належав до вишнього, горiшнього
правлячого стану, бо життя лицарiв — це суцiльна i безперервна жертва в iм’я
рiдного Роду-Народу.
Обов’язки
i вчинки воїнiв — охоронцiв Роду-Народу визначалися священними правилами,
встановленими самим Богом. Жерцi наглядали за дотриманням Священних Правил
представниками всiх станiв, а воїни нещадно карали порушникiв. Поняття Добра
i Зла, Правди i Брехнi, Блага чи Грiха встановлювали жерцi, бо тiльки вони
мали право приймати рiшення від iменi усього народу. Тiльки жерцi, використовуючи
свої здiбностi, могли визначити межi протирiч i
скеровувати їх на користь свого народу.
Воїни,
виконуючи накази жерцiв, здiйснювали Волю Богiв, Волю Народу i своїм
жертовним служiнням набували божественних якостей. Найсвятiшими обов’язками
лицарiв були: захист Держави вiд нападникiв; захист вiри, мови, обрядiв i
звичаїв вiд зовнiшнiх та внутрiшнiх ворогiв.
Стан
вайш’їв (митцiв, ремiсникiв, гречкосiїв i свинопасiв) — творцiв матерiальних
благ, був найчисельнiшим. До його обов’язкiв входило: виробляти нацiональнi
багатства i утримувати правлячi стани жерцiв i воїнiв.
Стану
вайш’їв пiдкорялися смерди — раби (шудри), якi були неарiйського походження,
мали спiльну душу i прирiвнювалися до звiрiв. Смерди були далекi вiд
розумiння Бога, тому саме з їхнього середовища виходили злодiї, лиходiї,
крадiї, злочинцi, шахраї, лихварi, грабiжники. Коли зло, яке чинили смерди i
чужинцi, починало становити загрозу для iснування держави, вайш’ї зверталися
по допомогу до жерцiв. Жерцi оголошували початок Священної Очищувальної Вiйни, i воїни приступали до боротьби зi Злом, приносили в
жертву вогню чужинський, злодiйський, смердючий мотлох. Очищення завжди
уквiтчувалося Святом Перемоги.
Чотири
стани суспiльства: жерцi, воїни, вайш’ї, смерди - мали свої кастовi i кармiчнi закони, порушувати якi
категорично заборонялося.
Окупацiйнi режими, втрата державностi, життя в
неволi на своїй землi — все це внесло свої корективи у науки державобудування
i державоуправлiння. Касти начебто iснують i далi, але що це за касти? Хiба
можна порівняти жерцiв iз депутатами Верховної Ради; воїнiв iз нинiшнiми
вiйськовими, мiлiцiонерами, працiвниками служби безпеки? Чи захищені нашi
вайш’ї? А якщо не захищенi, то кому потрiбнi неякiснi правлячi стани?! Вайш’ї
та шудри в Українськiй державi натворили безліч злочинних кланiв i вже почали
загрожувати соборностi i державностi українського народу.
Псевдокастовий
устрiй, десятки конфесiй i тисячi сект, бiльше сотнi партiй i декiлька
радикальних угруповань — усе це ми маємо сьогоднi в Українi, але все iснуюче
може розв’язати українське питання тiльки на шкоду нашому народовi.
Подiбнi
ситуацiї були i в iнших народiв, як наприклад, японцiв, китайцiв, але вони
зумiли перемогти труднощi, створенi чужинцями, i велику роль в цьому вiдiграли їхні бойові мистецтва.
Нацiональнi
бойовi мистецтва — це потужний чинник нацiонально-патрiотичного виховання,
який формує активного чоловiка-лицаря своєї Держави. На рiднiй лицарськiй
культурi дуже легко вiдродити вiйсько таке, яке стане гарантом цiлiсностi i
збереженостi української нацiональної Держави.
Кодокан для Японiї i Шаолiнь для Китаю у всi вiки
були джерелами духовного натхнення, незнищенними потоками (iз збереженими у
чистотi храмiв) звичаїв, традицiй, мовою, фiлософiєю, лiчництвом, науками
державоуправлiння i державобудiвництва.
В
Українi з XIV до XVIII ст. джерелом духовного натхнення була Запорiзька Сiч.
Саме там, на Сiчi, черпали нашi пращури наснагу до боротьби за волю. Саме
там, на Запорожжi, буяв дух вольностi, який щоразу пiднiмав народ на
Очищувальнi Вiйни.
Впала
Сiч. Утвердились загарбники. З’явилися плаксива поезiя i слiзьми переповнені
пiснi. Боротьба за волю бiльше нагадувала примхи дитини, анiж очищувальнi
вiйни. На початку дев’яностих ми виплакали i вистраждали Волю. Та ця воля
недовговiчна, бо волю не дарують — волю здобувають.
Воiстину
важка доля спiткала наш народ, та все ж щасливi ми люди, бо маємо спраглих до
боротьби во славу Божу для України. Бо Україна — це наша мета i турбота.
Йдемо шляхами борнi, в жертву складаючи тiла свої, аби восторжествувала
Українська Правда та Господня воля. На Славу Божу боротися з ворогами України
— це наш священний шлях; на Славу Божу померти за Україну — це наш священний
обов’язок. В iм’я благ свого народу ми зобов’язанi прийти до законодавчої та
виконавчої влади. Наповнити силовi структури i вiдомства безкомпромiсними,
чесними, мудрими та вiдважними лицарями України.
Гопакiвцi
— Лицарi Святої Борнi! Спокiй — це основа мудростi, вiн є запорукою перемоги
на Славу України. Молiться i славте Бога — від нього перемога. Спокiйно,
наполегливо i послiдовно вiдслiдковуйте злочиннi угруповання та мафiознi
клани i силою законiв України жорстоко карайте порушникiв права.
Гопакiвцi
— Лицарi Свiтла! Всечасно славте Бога i перебувайте у молитвi. І поведе вас
Всевишнiй шляхами Правди, Добра i Любовi. Навчить мудростi, скерує вашi
потуги на пошук порушникiв закону. Допоможе вiдродити Дух Єдиної Родини,
родинної злагоди та побратимської любовi. Зробить нашу Батькiвщину могутньою
Державою, яка буде достойно жити в свiтовому спiвтовариствi.
Гопакiвцi — Лицарi Правди! Перебувайте постiйно з
Богом. Завдяки сильнiй вiрi в Бога ви загартуєте стрижень свого характеру,
станете мужнiми захисниками Правди. Виплекаєте в собi незламну волю до
перемоги. Зачерпнете натхнення для боротьби зi злом та силами темряви. Осяянi
Божою благодаттю, безупинно йдiть до Свiтла Творця, аби розум ваш був
свiтлим, помисли впорядкованi, а руки чистими.
Гопакiвцi
— Лицарi Добра! Славлячи Бога, молiть, щоб дав вам мудростi та розуміння
протирiч. Добро i Зло — два протирiччя, одне творить, а друге руйнує.
Будь-яка дiя повинна мати межу. Коли добро не має мiри — це зло. Гопакiвцi
мають розумiти, що коли злочинець гвалтує їхню сестру, або ворог руйнує їхню
Батькiвщину, а вони, добром переповненi, їх не захищають — це зло. Бо
безмежне добро — це зло. Все, що не вписується в рамки здорового глузду, теж
зло. Безглуздя — означає божевiлля. Вiльний вiд Бога — це вiльний вiд розуму.
Божевiлля — зло. Борiться свiтлим i чистим розумом, i перемога завжди перебуватиме з вами. Тож славте
Бога! Будьте в Боговi, i подасть Вiн вам
розумiння меж мiж Добром i Злом. І запанує українська правда в Українськiй
Державi.
Гопакiвцi
— Лицарi Любовi! Славте Бога i молiть, щоб дав розумiння почуттiв. Коли зайди
i чужинцi панують на вашiй землi, а ви, любовi переповненi, покiрно служите
їм, шукаючи виправдання своєму нiкчемному iснуванню, брудом обливаєте своїх
братiв, ви чините Зло. Бо не може бути Українець — ваш брат по кровi — гiршим
за чужинця, зайду чи злочинця. Жоден чужинець не буде любити ваших Батьків
так, як ви. Жоден зайда не зможе любити вашу Батькiвщину так, як любите її
ви, так як любить її ваш брат по кровi. Всечасно перебуваючи в молитвi, ви
збагнете, де знаходиться межа мiж Любов’ю i Зрадою. Учiться мудростi.
Навчайте свiй народ, аби наша правда запанувала в нашiй хатi.
Гопакiвцi
— Лицарi Радостi! Щомитi перебуваючи з Богом, ви усвiдомлюєте, що радiсть є
там, де є Лад, там, де панує Правда. Бути правдивим — насправдi означає бути
вiдважним. Тiльки належно вишколений i вихований на Божому Законi може бути
вiдважним по-справжньому, бо у здоровому тiлi — здоровий
дух i здорове розумiння Ладу. Радiсть є там, де Рада вiдбувається в радостi.
Злагода є там, де є спiльне розумiння потреб рiдного народу.
Гопакiвцi!
Сила духу народжується там, де є перешкоди. Там, де сила вимiрює силу.
Тисячолiтня боротьба нашого народу за свої права, за вольную волю була
послана нам з небес як випробування та, одночасно, покарання за те, що
розповсюдили ми по свiту розумiння Бога, вiру в Бога, дали недостойним великi
знання, але не змогли впорядкувати життя, зберегти Лад в свiтi. Не зумiли
возвеличити Право, як Закон Буття, за що отримали кару Господню.
На порозi третього тисячолiття ми вистраждали за
грiхи i отримали з Волi Божої незалежнiсть своєї Батькiвщини. Щоби зберегти
Україну i не повторювати помилок минулого, ми повиннi плекати три фактори
сили: духу, розуму, тiла. Гаслами нашими мають стати: «Немає сили — немає
лицаря», «Сильних поважають — слабих добивають», «Сила — сестра перемоги»,
«Слабiсть — подруга злиднiв».
Сила
духу керує силою розуму. Сила розуму керує силою тiла. Без сили духу, розуму
i тіла неможлива перемога в бою. Гопакiвцi, сприймайте життя, як поле бою.
Викорчовуйте бур’ян злодiйства, шахрайства, лихварства та грабунку з рiдної
землi. Всечасно у молитвах гартуйте свiй дух. Розвивайте розум i
вдосконалюйте тiло. Любiть покору i послух у служінні своєму народовi.
Знайте: сила там, де є сильне бажання жити достойно. Там, де є потужне
бажання розбудовувати могутню Українську Державу.
Гопакiвцi!
Будьте сильними. Тiльки сильні люди вмiють самi в собi тамувати незгоди.
Сильнi з гiднiстю зборюють труднощi i нiкому нiколи не скаржаться. Знайте:
сила України буде тiльки тодi потужною, коли ви утихомирите ворогiв нашого
народу. Навчите чужинцiв коритися нашим законам, нашiй українськiй правдi.
Гопакiвцi!
Утверджуйтеся у життi так, щоби з кожною перемогою сила ваша могутнiшала,
здобутки вашi славнiшали, життя ваше багатшало.
Вiдроджене
мною козацьке лицарське мистецтво — Бойовий Гопак — гармонiйно розвиває три
фактори сили. Передбачає поступовi змiни свiдомостi. Пiдводить до розумiння
особливостi сутi i призначення лицаря. Збагачує людину знаннями Істини, вчить
боротися з силами Зла i Темряви, а натомiсть утверджувати всепереможнiсть
Свiтла, Правди, Добра i Любовi.
Основою
лицарського вишколу через Бойовий Гопак є постiйна духовна практика, що простежується
у змiнах свiдомостi залежно від рiвнiв майстерностi Гопакiвця.
«Жовтяк» — це той, що побачив промінь свiтла у темрявi; усвiдомив, живучи в хаосi, що є життєтворяще свiтло Творця; визначився i прямує до променя свiтла, щоби зачерпнути з джерела iстини Божественну мудрiсть та стати на шлях Лицаря Святої Борнi, Захисника Правди, Добра i Любовi.
«Сокiл»
— це той, що увiйшов у потiк свiтла i зачерпнув з джерела iстини Божественну
мудрiсть; усвiдомив нiкчемнiсть буття демонiв; пiзнав велич райського життя;
визначився i став на шлях Святої Борнi.
«Яструб»
— це той, що побачив витоки світла i пiшов йому назустрiч. Став сповненим
бажання очиститися, пiзнати Божу науку, просвiтлити свiй розум. Визначився i
став на шлях Лицаря Святої Борнi.
«Джура»
— це той, що iде назустрiч свiтлу, свiдомо знищуючи всi свої огрiхи i
недолiки; прагне, долаючи опiр променiв свiтла, спалити все негативне, набуте
пiд час життя в хаосi. Визначився i став на шлях Лицаря Свiтла.
«Козак»
— це той, що став перед Свiтлом Творця, цiлком очистив свої тiло i розум;
прагне очистити душу, спалити в глибинi душi сумнiви. Визначився i пiшов по
шляху Лицаря Свiтла.
«Характерник»
— це той, що увiйшов в Свiтло Творця, спалює сумнiви i кармiчнi грiхи, прагне
наповнитися творчою наснагою. Визначився i вiдважно пiшов на прю iз силами
темряви, ведучи за собою вiйсько лицарiв Свiтла, Правди, Добра i Любовi.
«Волхв»
— це той, що, очистившись, наповнився творчою наснагою Творця i сонячними
променями спускається на Землю, щоби сіяти серед людей зерна Божественної
iстини, множити Добро, розливати довкола себе благодать, наповнювати серця
людей Любов’ю, Жаданням творити Лад i утверджувати над усе Закон Буття.
Гопакiвцi!
Я закликаю вас до боротьби iз своїми недолiками та вадами. Зборюйте все, що
заважає стати вам кращими, досконалiшими, сильнiшими та розумнiшими. Станьте
надлюдьми.
Українцi
лицарського духу! Я закликаю вас до працi над собою, до вишколу для ведення
Священної Борнi. Я закликаю вас вiдкинути порожнi балачки i припинити чвари,
а стати тими, чий погляд завжди шукає ворогiв нашої Батькiвщини. Хай вашим
життям i працею буде боротьба за утвердження Самостiйної Соборної Української
Держави. Знайте: смiливiсть, хоробрiсть, вiдважнiсть, мужнiсть i боротьба
здiйснили бiльше добрих i великих справ, нiж гасла i промови на мiтингах. Не
слова, а дiяння! Не помiркованiсть, а хоробрiсть були головними чинниками
здобуття свободи. Хай ваша любов до Неньки-України стане любов’ю до вашої
найвищої мрiї, а цiєю найвищою мрією хай буде думка про могутню Українську Державу.
Хай потуги вашi у вишколi i боротьбi будуть освяченi Всевишнiм, бо Свята
Справа за нами, бо вiдповiдальнi ми перед грядущими поколiнням.
Чоловiк. Суть i призначення
(за Володимиром Пилатом)
Гопакiвець, успiшно склавши iспити на рiвень майстерностi «Жовтяк», ти зробив перший
крок до життєтворящого свiтла Творця. Ти визначився i прямуєш до джерела iстини,
щоби зачерпнути божественної мудростi. Ти прагнеш стати достойним Лицарем
Святої Борнi, захисником Батькiвщини, Правди, Добра i Любовi. Ти знаєш: Хаос
— це Безладдя. Лад навести у безладдi може лише сильна, стiйка особистiсть.
Завжди на вартi ладу стояли чоловiки. Завжди чоловiче начало рухало
суспiльство вперед вiд нижчого до вищого, досконалішого стану.
Ти став
на шлях лицаря, тож усвiдом у собі своє чоловiче начало. Зрозумiй чоловiчу
суть. Дороговказом тобi будуть настанови:
1.
Чоловiк — це активне творче начало. Тож будь активним у навчаннi — щомитi
вдосконалюй себе. Будь активним в життi — завжди прагни стати першим. Вишколюй
себе. Плекай в собi лiдера. Будь чудовим оратором. Вивчай психологiю,
спiлкування i, користуючись комунiкабельнiстю, пiдпорядковуй собi життя. Во
iм’я i на благо України.
2.
Чоловiк — це оборонець своєї гiдностi i честi, своєї родини, а в майбутньому своєї
дружини i дiтей; свого роду, народу i Держави. Тому всечасно гартуй своє
тiло, розум i дух для боротьби за своє мiсце пiд сонцем, боротьби за право на
достойне життя в Українi. Щомитi загартовуйся, вдосконалюйся, щоби достойно
перемагати тiлом, вигравати всi словеснi i розумовi баталiї. Силою духу свого
пригнiчуй ворогiв своєї Батькiвщини. Порушникам закону створюй пекельнi умови
iснування. Зупиняючи зло, ти допоможеш поширенню добра. Обороняючи звичаї та
обряди українського народу, ти будеш сприяти утвердженню радостi та любовi.
3.
Чоловiк — це годувальник. Так повелося з правiку, що чоловiк дбав про свiй
достаток, достаток своєї родини, сiм’ї, роду, народу i Держави. Почни з
найменшого – навчися прогодувати себе. Навчися заробляти стiльки, щоби вистачило
для утримання твоїх батькiв. Виплекай в собi вмiння виживати в матеріальному
свiтi. Знай: на твої руки i плечi в майбутньому ляжуть дружина i дiти, а
разом з ними i вiдповiдальнiсть за любе серцю створiння i плоть свою —
дiточок милих. Тож вчися здобувати харч, заробляти грошi, заощаджувати грошi,
щоби у сьогоденнi i в майбутньому ти був годувальником — тобто чоловiком.
Навчишся давати собi раду, впорядковувати своє життя, значить зможеш
допомогти iншим. Станеш державною особою, роби все, щоб твiй народ був
нагодований.
4. Чоловiк — це господар. З перших крокiв свого
чоловiчого шляху впорядковуй своє життя. Навчися облаштовувати своє життя
так, щоби тобi було добре, i тi, що живуть бiля тебе, гордилися твоїм
талантом i вмiнням добре жити, твоїм вмiнням облаштовувати життя так, щоб i
їм бiля тебе теж було добре жити. Вчися керувати людьми. Утверджуй свою волю
на благо своє, родини, народу i Батькiвщини. Ставши державною особою, як
господар пiдходь до розбудови життя в Українi. Зроби все, щоб твiй народ мав
стабiльнiсть i майбутнє.
Гопакiвцi, в перiод тотальної деградацiї суспiльства знiвельована чоловiча суть. Щоби стати кращими, вчiться бути чоловiками.
Пробуджуйте в собi начало Творця. Творiть добро i злагоду довкола себе.
Об’єднуйте довкола себе людей слова i дiла. Служiть достойно на благо
України.
Любiть
матерiв своїх, але знайте — матерi, якi виховують своїх синiв нiжними,
надмiру добрими i лагiдними, самi сприяють тому, що їхнi сини стають
покiрними рабами тих синiв, матерi яких виховують їх мужнiми, гордими i
вiдважними, з твердим характером i сильним духом. Любiть матерiв своїх, але
знайте: ви – чоловiки, захисники, годувальники, господарi i творцi благ. Тож
закликаю вас: утверджуйте в собi чоловiчу суть. Краще гнiть, нiж маєте
гнутися.
Краще керуйте i давайте накази, нiж маєте
виконувати чужу волю. Утверджуйте себе у життi володарями. Борiться за своє
мiсце пiд сонцем. За право своєї Батькiвщини бути рiвною серед рiвних в сiм’ї
народiв. Творiть блага для своїх родичiв i для себе. Ворогiв свого народу
тримайте у злиднях, прищеплюйте їм любов до горiлки. Робiть все, щоби горе,
бiда i бiднiсть були постiйними поводирями ворогiв вашої Вiтчизни.
Будьте
багатими i сильними – стане багатою i сильною ваша родина, сiм’я, рiд i
нарiд. Голос багатого далеко чути. Багатий зможе допомогти, а бiдний лише
поспiвчувати. Багатства в сучасному свiтi – велика зброя. Вмiло вкладаючи
грошi в боротьбу за українськi права, ви зможете зробити все, щоби вороги
один одного знищували.
Будьте
чоловiками в повному розумiннi цього слова. Будьте вiрнi Школi Бойового
Гопака, i вона прискорить ваш шлях до вершин
досконалостi.
   
Школа "ХОРС" – традиційна козацька Школа Бойового Гопака, що
працює в усіх напрямках мистецтва воїнів: оздоровчому,
фольклорно-мистецькому, спортивному та бойовому. Набір учнів до ШБГ
"ХОРС" відбувається протягом учбового року (вересень-травень).
Засновник Школи "ХОРС" - Сергій Тіщенко, досвідчений інструктор з Бойового
Гопака та майстер козацьких бойових мистецтв.
В основну програму навчання
входить:
-
загальна,
спеціальна та прикладна фізична підготовка
-
вивчення
козацьких танців "Гопак", "Козачок", "Метелиця"
-
вивчення
ефективної ударної та кидкової техніки Бойового Гопака та боротьби
"Навхрест" на рівні майстерності "Жовтяк" та
"Сокіл", що грунтуються на козацьких традиційних елементах бою
-
бій проти
одного та декількох супротивників
-
робота з
традиційною козацькою зброєю: шабля, спис, ніж, бойова сокира та ін.
-
літні оздоровчі
табори для дітей та дорослих
-
фольклорно-мистецькі
фестивалі, конкурсні програми та показові виступи
-
кваліфікаційні
змагання з Бойового Гопака в спортивному напрямку
-
участь у
Всеукраїнських та Міжнародних змаганнях вільного стилю
-
спеціалізовані
семінари та практикуми з оздоровчого, фольклорно-мистецького, спортивного та
бойового напрямків
Школа
Бойового Гопака "ХОРС"
була заснована 15 вересня 2004 року в місті Павлограді, що на
Дніпропетровщині. Історія цієї Школи невідривно пов’язана зі становленням та розвитком її
керівника – інструктора Бойового Гопака Сергія Тіщенко.
Вивчати козацьке бойове мистецтво Сергій почав ще
восени 2002 року в
м. Дніпродзержинську, в славетній на той час Школі
Бойового Гопака ім. Святослава Хороброго. Майбутньому інструктору надзвичайно
пощастило, адже він мав змогу тренуватися в талановитого тренера та виховника
– Б.С. Кухарука (на той час – одного з тренерів Львівської Школи
"Оберіг").
Перші тренування відбувалися в колишньому дитячому
садочку, де гопаківці після наполегливих пошуків змогли отримати в
користування маленьку кімнату, яку згодом перетворили на справжню вишкільну
спортивну залу.
Спільними зусиллями її було обладнано мішками для
відпрацювання ударів, штангами, гантелями та іншим приладдям, що необхідне
для тренувань в спортивному напрямку. Окрім того, гопаківці щомісяця
загартовували себе у вишкільних одно-та дводенних таборах, де, окрім
фізичного гарту, отримували знання про спортивне орієнтування, виживання в
екстремальних умовах та інші навики, що сприяли козацькому вишколу молодих
бійців.
У липні 2003 року в Дніпродзержинську відбувся
навчально-вишкільний семінар з Бойового Гопака, що тривав цілий місяць. Для
Сергія це була серйозна перевірка знань, адже на семінарі відбулася його
перша здача іспиту на рівень майстерності "Жовтяк", перша перемога
в змаганнях з "Забави", перші серйозні контактні поєдинки. На цьому
ж семінарі Сергій познайомився з Верховним Вчителем Бойового Гопака
Володимиром Пилатом. Саме завдяки пану Володимиру Сергій усвідомив своє
покликання – бути вчителем Бойового Гопака. "По завершенні семінару, –
розповідає Сергій Олексійович, - на шикуванні з урочистого закриття вишколу,
ми отримували дипломи про здобуття або підвищення рівня майстерності. Вручав
їх особисто Володимир Пилат. Коли настала моя черга отримувати диплом,
Верховний Вчитель потиснув мені руку зі словами: "Я знаю – ти ще заснуєш
свою Школу!", й вже тоді мені стало зрозумілим, яким шляхом необхідно
йти."
Після завершення навчання в Дніпродзержинську
Міжнародна федерація скерувала Сергія Тіщенка в м. Павлоград для подальшого
розвитку козацького бойового мистецтва в області. За сприяння ШБГ ім.
Святослава Хороброго в Павлограді у вересні 2004 року в Центрі з
позашкільного та валеологічного виховання дітей були проведені показові виступи,
після чого розпочався набір учнів до Школи.
Першим у Павлограді почав швидко розвиватися фольклорно-мистецький
напрямок. У 2005 році з кращих учнів Школи була створена показова команда,
яка розпочала свою діяльність у показових виступах на міських заходах, святах
тощо. Всього за період існування ШБГ "ХОРС" гопаківцями
фольклорно-мистецького напряму було проведено близько 350 показових виступів.
Першу велику славу ХОРСівці здобули в Києві, на пісенному фестивалі
"Євробачення-2005". Виступи на Майдані Незалежності, в Українському
Домі, на Трухановому острові разом з виступами інших Шкіл Бойового Гопака
були феєричними та незабутніми. Близько п’ятнадцяти Шкіл брали в той час участь у демонстрації краси та величі
козацького бойового мистецтва.
Вже в квітні 2005 року павлоградські гопаківці
вперше взяли участь у змаганнях зі спортивного напрямку – Чемпіонаті
Дніпропетровської області з Бойового Гопака в м. Дніпродзержинську. ХОРСівці
вже тоді показали достойний рівень підготовки в змагах "Однотан",
"Тан-Двобій", "Забава" та "Борня", завоювавши
як срібні, так і золоті медалі.
У грудні 2005 року в Павлограді були проведені перші
змагання – Міжрегіональний турнір з Бойового Гопака, де були представлені
Школи з м. Хмельницького та м. Дніпродзержинська. Ці змагання для
павлоградців стали традиційними, оскільки проводяться тепер щороку навесні, й
географія команд-учасників значно розширилась: до участі в турнірі, окрім
Хмельницької федерації, долучилися ще гопаківці з Запоріжжя, Києва,
Дніпропетровська, Чернівців, Полтави, Рівного, Львова, Кіровограда. Також
щороку в листопаді-грудні проводиться відкритий обласний турнір з Бойового
Гопака, де можна побачити гопаківців з Дніпропетровська, Дніпродзержинська,
Жовтих Вод, Кривого Рога, Нікополя, Верхівцево, Петриківки та Гуляй-Поля.
У липні 2005 року команда ХОРСівців взяла участь у
Всеукраїнському навчально-вишкільному семінарі з Бойового Гопака, що
відбувався в
м. Ковель на Волині. На цьому семінарі Сергій
Тіщенко отримав рівень майстерності "Сокіл" та кваліфікацію
"Тренер Бойового Гопака". Нині гопаківці з ШБГ "ХОРС"
щорічно беруть участь у семінарах рівнів майстерності "Жовтяк",
"Сокіл", "Яструб" та здобувають кваліфікацію тренерів на
педагогічних семінарах, виховуються як бійці на спортивно-прикладних
семінарах, що проводить МФБГ.
У вересні 2005 року в Павлограді був відкритий ще
один осередок Школи "ХОРС" – в ЗШ № 8, і кількість учнів-козачат
виросла до п’ятдесяти осіб. Пізніше були
створені осередки у ЗШ № 7, 18, 1. Щороку кількість учнів продовжує неухильно
рости, і зараз в ШБГ "ХОРС" нараховується понад сто учнів. За шість
років існування осередку в
м. Павлограді було виховано, оздоровлено та навчено
більше ніж 700 дітей, більшіть з яких і надалі продовжує практикувати
козацькі знання.
З червня 2006 року для павлоградських гопаківців
повноцінно відкрився оздоровчий напрям. Діти, що займаються у
оздоровчих группах, вперше побували на таборі з Бойового Гопака, що проходив
в лісах мальовничих Карпат. Тепер павлоградці щороку виїздять на табори, й не
тільки оздоровчі, а й спортивно- та навчально-вишкільні. У 2008 році
зусиллями нашої Школи та Дніпропетровського міського осередку Бойового Гопака
був проведений спільний літній табір на р.Самара, й відтоді щороку Школа
"ХОРС" організує та проводить дитячі літні табори в Дніпропетровській
області.
У 2008 році відбулася реєстрація Дніпропетровської
обласної федерації Бойового Гопака, в якій наша Школа посіла гідне місце
серед кращих. Вже зараз в ШБГ "ХОРС" на семінари приїжджають
бажаючі вивчати Бойовий Гопак і з Донецької, і з Харківської областей, з
Запоріжжя, Харкова та Кіровограда.
Також в цьому році Школа "ХОРС" розпочала
свою спортивну діяльність у змаганнях з кік-боксингу, рукопашного бою, боксу,
вільної боротьби та тайландського боксу. Результатами стали перемоги у боях
на змаганнях міського, обласного та всеукраїнського рівнів.
У 2009 році збірна команда Дніпропетровської області
на чолі з керівником Сергієм Тіщенком здобула І місце на ІІ Міжнародному
фестивалі з козацьких та традиційних бойових мистецтв (м.Рівне), та
прославила Бойовий Гопак як найпотужніше козацьке бойове мистецтво серед
слов’янських народів.
У червні 2010 року Школа "ХОРС" здобула ще
одну визначну перемогу – І місце на
Всеукраїнському фестивалі з Бойового Гопака "Козацькі Забави" у
Києві, чим знову підтвердила свій високий мистецький рівень.
Школа "ХОРС" та Дніпропетровська обласна
федерація Бойового Гопака в недалекому часі стануть тією силою, яка відродить
козацьке бойове мистецтво на теренах славних запорозьких вольностей та
прославить Україну на цілий Світ! Ми в це свято віримо, ми до того йдемо.
ХОРС – Хай Оживе Рідна Сила!!!
 
Музичний
фестиваль «Євробачення»
Київ, 2005
Презентація
книги В.Пилата
м
Дніпропетровськ,2009
(на фото:
козак Сабадаж Володимир,
учениця С.Тіщенка, В.Пилат і С.Тіщенко)
Тренувальнийсемінар
м.Дніпродзержинськ,
2003
Табір
Бойового Гопака
с. Дубина
Львівської обл, 2007
(на фото:
С.Тіщенко, В.Пилат, учень В.Тіщенка)
Відкритий
обласний турнір з БГ
м. Павлоград, осінь 2007
Відкритий
обласний турнір з БГ
м. Павлоград, ЗШ №19, осінь 2007
Петриківський район, козацький хутір Галушківка
2009
Запорізька
обл., с. Ясна Поляна
В гостях у козака Сабодажа
Навчання з верхової їзди
2010
Київська
обл., літній табір
Змагання.
Човновий похід Дніпром (ял)
2006
Табір біля
козацького хутора Галушківки
2009
Відкриття
стадіону
м.
Дніпропетровськ, 2008
Відкриття
змагань «Сокіл-Джура»,
вали Ново-Богородицької фортеці
м. Дніпропетровськ,
2008
Відкриття
змагань «Сокіл-Джура»,
вали Ново-Богородицької фортеці
м. Дніпропетровськ,
2008
Річниця
Битви під Жовтими Водами
м. Жовті
Води, 2007
Фестиваль
вшанування пам’яті Івана Сірка
Нікопольський
район, с.Кабулівка
2008
Щорічне
свято Івана Купала
спортивна
база «Посейдон»
м.
Павлоград
День міста
м.Павлоград,
2006
Фестиваль вшанування пам’яті Івана Сірка
Нікопольський
район, с.Кабулівка
2008
Відкриття стадіону
м. Дніпропетровськ,
2008
Відкриття
стадіону
м.
Дніпропетровськ, 2008
Свято Покрови
м. Павлоград,
БК ім. Гагаріна, 2008
Під Києвом
Національно-історичний
музей Пирогово
Всеукраїнський
фестиваль з БГ «Козацькі звитяги»
2010
Фестиваль
з БГ «Козацькі звитяги»
Пирогово,
2010
ХОРСівці
стали переможцями
(на фото:
Л.Кравчук і С.Тіщенко)
День здоров’я
м.
Павлоград, ЗШ №20
(на фото:
С.О.Тіщенко з вихованцями
та учитель Стороженко Н.П. з учнями 6 класу)
2011
День
здоров’я
м.
Павлоград, ЗШ №20
Виступ
вихованців школи БГ «ХОРС»
2011
День
здоров’я
м.
Павлоград, ЗШ №20
Виступ
вихованців школи БГ «ХОРС»
2011
|
Немає коментарів:
Дописати коментар